З ІСТОРІЇ УСТИМІВСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ РОСЛИННИЦТВА
Устимівська дослідна станція рослинництва після підпорядкування її у грудні 1991 року інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва стала однією з провідних установ Центру генетичних ресурсів рослин України. Наукова діяльність станції направлена на роботу з генетичними ресурсами рослин для використання їх в селекції високопродуктивних сортів та гібридів с.-г. культур.
В 1922-1929 роках на базі Устимівського дендрологічного парку, у колишньому маєтку Устимовичів, працював с.-г. технікум, учні якого паралельно з навчанням опікувалися дендропарком.
30 липня 1931 року Устимівський дендрологічний парк було передано тресту "Каучуконос" ВНДІ каучуконосів МСГ СРСР для створення на базі Устимівського парку опорного пункту по вивченню та розмноженню евкомії (субтропічного гутаперченосу, який у парку ріс у відкритому ґрунті).
Починаючи з 1933 року опорний пункт перейменовують в "Устимівську науково-дослідницьку станцію інституту каучуконосів", де під керівництвом Тамари Михайлівни Головіної продовжуються роботи з каучуконосами (тау-сагизом, ваточником, евкомією).
У 1940 році (25 жовтня) було зареєстровано Науково-підсобне господарство для перевірки наукових досягнень у виробничих умовах.
З вересня 1941 по березень 1944 років дослідна станція була евакуйована у місто Бірськ, Башкирської АССР з припиненням дослідницьких робіт на період військового часу.
Після повернення з евакуації у 1944 році на станції було відновлено роботу з каучуконосними рослинами.
1 квітня 1954 року станція була прийнята ВНДІР ім. М.І. Вавилова від ВНДІ каучуконосів (селище Міхнево Московської області) для проведення науково дослідних робіт по круп’яних та зернобобових культурах згідно наказу Міністерства с.-г. СССР за №153 від 17 травня 1954 року та ВАСГНІЛ за №73/II від 24 травня 1954 року.
За два роки (1955-56) колектив станції одночасно із виконанням завдань ВІРу по тематичному плану вів велику роботу по відновленню зруйнованих та будівництву нових споруд: метеостанції, парникового господарства на 200 рам, лабораторного будинку карантинного розсаднику, комори на 500 м2, кукурудзосушарки, теплиці, гаражу, літньої столової з кухнею, 10-ти тонних вагів, бані, двох житлових будинків, відбудований лабораторний корпус, проведена електрифікація і телефонізація станції.
У вересні 1956 року на станції був організований карантинний розсадник, єдиний на Україні і один із семи в СРСР, що входив у систему карантинних розсадників ВІРу.
9 травня 1957 року було об'єднано підсобно-експериментальне господарство та науково-дослідну станцію в єдину наукову установу.
9 грудня 1991 року згідно рішення урядової комісії станція передана Українській академії аграрних наук.
Після здобуття Україною незалежності у відповідності з Постановою Президії УААН №16 від 20 серпня 1993 року та Постановою Вченої ради дослідної станції від 19 січня 1994 року вона була підпорядкована Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва як Устимівська дослідна станція рослинництва.
